Той, хто купує машину для швидкого заробітку, звик паркуватися «на слух» і їздити в екстрим-тури по лісах і пустелях, навряд чи буде сильно турбуватися про легку «павутинку» мікроподряпин і інші дрібні дефекти фарби на своєму автомобілі. Але частіше можна зустріти дбайливе ставлення, завдяки якому машина цілком бадьоренько їздить свої законні 200 тис. км, а потім ще стільки ж. Неминуче зношення компенсується грамотним ТО і дотриманням всіх норм експлуатації. У акуратних водіїв навіть стара машина виглядатиме акуратно.
Однак навіть найсумлінніші автовласники не можуть протистояти законам природи: на кузові з'являються відколи, подряпини, плями і інші дефекти фарби, з якими доводиться боротися. Не кажучи вже про різні неприємності типу в'їзду в замет або притирання до дерева. Тож рано чи пізно доведеться звертатися до майстрів, які займаються ремонтом лакофарбового покриття.
Як робиться ремонт?
При появі вм'ятин (великих чи дрібних, від каменів) в першу чергу майстри відновлюють форму поверхні. Використовуючи різні прийоми (рихтування, вальцювання, витягування і т.д.) пом'ятою деталі повертають, наскільки це можливо, первісну форму. Після шліфування знімається лакофарбовий шар, з плавним переходом в неушкоджені ділянки. Метал обробляється антикорозійним складом, після чого виконується шпаклівка в один або кілька шарів, потім грунтовка. Згідно з технологічним процесом, кожен шар, нанесений на метал, повинен повністю висохнути перед нанесенням наступного. Недотримання цього правила призводить до дефектів фінішного покриття, прибрати які «малою кров'ю» не вийде.
Підбором кольору займається колорист: важливо не тільки знати код і вид фарби, якою пофарбований автомобіль, але і врахувати вигоряння пігменту. Помилки у виборі кольору призводять до того, що місце ремонту буде виділятися.
Фарба наноситься в 2-3 шари, кожен з яких, як і грунтовка, повинен повністю просохнути перед нанесенням наступного. А вже фінішним буде прозорий лак, який дає гарний блиск і проявляє глибину кольору.
На жаль, яким би гарним не був майстер, відремонтоване покриття буде завжди трохи нижчим за якістю, ніж «рідне». Причина – в складності технологічного процесу, який можна повністю дотримати на виробництві, але досить складно повторити в умовах приватної майстерні. А рихтування не завжди дає стовідсотковий результат.
Дефекти ЛФП
Недотримання технології (навіть незначне) призводить до того, що кінцевий результат буде далекий від норми. Які ж дефекти фарбування найчастіше зустрічаються при відновленні і в чому причина їх появи?
1. Дефекти, викликані різними забрудненнями. Під час фарбування одна з основних умов – максимальна чистота. Навіть дрібний пил, якого ніби й не видно, може серйозно зіпсувати кінцевий результат, якщо потрапить на сиру фарбу. Те саме можна сказати і про найдрібніші частинки жиру, силікону і води. Основні проблеми через різні домішки – це:
- Зернистість через попадання пилу. Джерелом забруднень може бути і недостатня чистота в приміщенні, і погане очищення поверхні, і пил з одягу майстра і навіть невідфільтрована фарба.
- Утворення кратерів. На фарбі з'являються вдавлені ямки, поодинокі або по всій поверхні. Причиною є жир або силікон, що залишилися на поверхні або потрапили у фарбу. Наприклад, такий дефект може виникнути, якщо вже знежирену поверхню помацати голими руками. Також домішки (моторна олива) можуть потрапити в фарбу з несправного фарбопульта.
Сміття на фарбі (зліва) і кратерна поверхня (праворуч)
2. Порушення технології підготовки поверхні. На погану основу неможливо добре нанести фарбу, все одно дефекти будуть помітні.
- Нерівність (смуги) під шаром фарби. З'являються при недостатньо тонкому шліфуванні шпаклювального шару, або якщо шпаклівка перед шліфуванням недостатньо просохла. Також цей дефект може виникнути, якщо при фарбуванні пластикових деталей в фарбу додали розчинник, розчин верхній шар пластику.
- Відшаровування фарби. Від металу і пластика фарба відшаровується при недостатньому просушування основи, неякісному очищенні поверхні, порушенні режиму сушіння.
Нерівна шпаклівка під фарбою і фарба, що відстає
- Помітна межа ремонту. Виникає при недостатньо плавному переходу від свіжої фарби до заводської, а також використанні невідповідних матеріалів з порушенням технології (невідповідність характеристик заводської шпаклівки і застосовуваної грунтовки, погано просушена поверхня).
- Довгі (волосяні) тріщини. З'являються при занадто товстому шарі шпаклівки, що дає усадку при висиханні. Стискаючись, матеріал розтріскується, і ці тріщини проступають і поверх грунтовки, і на всіх шарах фарби та лаку.
3. Порушення технології підготовки фарби і фарбування.
- Шагрень. Нерівна поверхня, що нагадує апельсинову кірку, може вийти навіть у досвідченого майстра. Причина – неправильна підготовка фарби (занадто швидкий розчинник) і неправильне налаштування фарбопульта (розбризкування фарби великими крапельками, занадто товстий шар і т.д.)
- Бульбашки повітря. З'являються в занадто товстому шарі фарби, в занадто загущеній фарбі і при неправильному режимі сушіння.
- Смуги на фарбі «металік». Чергування світлих і темних смуг виходить при неправильному фарбуванні, погано перемішаній фарбі, погано налаштованому або несправному фарбопульту.
- Відшаровування прозорого лаку. З'являється через занадто товстий шар лаку, недотримання режиму сушіння, потрапляння вологи в момент фарбування, корозії під шаром фарби.
- Шорсткувата поверхня при використанні фарби «металік». З'являється на занадто тонкому шарі, який не покриває повністю металеву пудру, що входить до складу фарби.
- Потьоки фарби. З'являються, коли фарби дали занадто багато або вона занадто рідка.
- Матовість. З'являється, коли ще вологий лак піддався впливу вологи або просто вологого повітря (конденсація вологи при низьких температурах, занадто вологе і гаряче повітря в цеху).
- Невідповідність кольорів. Для того і потрібен колорист, щоб грамотно підібрати відтінки фарби. Наприклад, зелений колір отримують або додаванням зеленого пігменту, або змішуванням жовтого і синього. На перший погляд, відтінок фарби і старого кольору збігається, але при висиханні проявляються відмінності.
- Голограми. При неакуратній шліфовці з'являються округлі плями і смуги, які не видно під шаром воску, але вони стають помітні трохи пізніше, коли віск вже стерся.
Як правило, всі дефекти можна при бажанні усунути. Одні (шагрень, кратери, бульбашки, відшарування лаку) прибираються поверхневим шліфуванням і нанесенням додаткового шару фарби. А ось дефекти основи не завжди можна легко прибрати. Наприклад, волосяні тріщини будуть проявлятися навіть через додатковий шар шпаклівки, тому доводиться знімати все покриття до металу.
Знаючи можливі проблеми при відновленні лакофарбового шару, можна визначити якість роботи майстрів. Критерієм буде не тільки хороше фарбування, але і якісне рихтування. Втім, деякі деталі кузова при аварії деформуються настільки, що легше купити нові, ніж ремонтувати старі.
Як не купити биту машину.
На що звертати увагу при огляді кузова.
Купуючи автомобіль, покупець може замовити і юридичну перевірку, і експертизу технічного стану, але первинний огляд заощадить час і гроші на перевірки, якщо покаже несправності, про які продавець не сказав.
Отже, абсолютна більшість дефектів ЛФП виникає при ремонті кузова, оскільки з конвеєра таку машину просто не випустять. А ремонт у багатьох випадках – наслідок аварії, не завжди серйозної і не завжди він стає причиною для відмови від покупки, але якщо власник заявляє «не бита, не фарбована», а машина явно побувала в ремонті, це привід насторожитися.
Ідеальний стан і блиск
Ніхто не сперечається, машина дійсно може продаватися з практично бездоганною фарбою. Так буває, коли власник купив новенький автомобіль, мало на ньому їздив і з першого дня піклувався про збереження кузова. Але після пробігу 70 і більше тис. км будь-яка фарба блякне, на бампері і решітці радіатора з'являються дрібні похибки. Ще одне слабке місце – пороги, які псуються від взуття. Якщо автомобіль перефарбували і наполірували перед продажем, це може бути ознакою того, що власник намагається приховати серйозніші дефекти (наприклад, корозію кузова).
Плями і нерівності
При денному світлі і чистому кузові приховати сліди фарбування окремої ділянки практично неможливо: все одно будуть помітні переходи кольору, дрібні нерівності і інші огріхи. Ремонт з фарбуванням можуть робити бюджетно (тільки пошкоджену ділянку), а можуть на совість, з фарбуванням суміжних деталей кузова. Тож оглядати потрібно і здалеку, і зблизька, з різних кутів. Дрібні нерівності кузова можна виявити з погляду збоку (уздовж лінії) і навпомацки – просто провести рукою, оцінюючи гладкість ліній.
Тут же оцінюється і якість лакофарбового покриття, чи немає дефектів, що з'являються при ремонті (шагрень, пухиріння).
Геометрія
Після серйозної аварії не завжди вдається ідеально вирівняти всі деталі, можуть залишитися дрібні відмінності в розмірах, які видно при порівнянні зазорів. Тому при візуальному огляді звертають увагу на стики з лівого і правого боку і щільність прилягання країв металу. Причина такого ретельного огляду в тому, що при аварії могла постраждати не тільки обшивка автомобіля, але і опорні елементи, а це вже серйозна проблема, яка загрожує не тільки комфорту, але і безпеці. Непрямою ознакою є зношення шин: найменша нерівномірність може свідчити про проблеми з підвіскою. У запущених випадках невелика деформація кузова не дасть нормально виставити розвал-сходження без дорогого ремонту.
У битому кузові часто зустрічаються проблеми з дверима: якщо є скрипи, перекіс, нечітке спрацьовування механізму, будь-які інші проблеми – значить, був ремонт.
Товщина ЛФП
В місцях, де проводився кузовний ремонт, шар фарби буде завжди більше норми. Перевіряють цей показник товщиноміром лакофарбового покриття, який є зараз у більшості майстерень. Нормативні показники, що відповідають світовим стандартам, складають від 75 до 165 мкм залежно від класу автомобіля і місця фарбування (як правило, найтонший шар ЛФП на даху). Якщо проводився ремонт, товщина лакофарбового шару буде більше в півтора, а то й два рази. Сучасні товщиноміри можуть працювати і зі сталевими, і з алюмінієвими, і з пластиковими деталями.
Зазирнути всередину
Ні, мова поки не йде про огляд двигуна і системи охолодження. Ремонтований кузов може виглядати бездоганно зовні, але зсередини мати сліди втручання. Наприклад, клеєнийбампер часто армують скловолокном, а на металі зі зворотнього боку залишаються сліди деформації. Ці проблеми видно при знятті, наприклад, обшивки багажника (крило буде видно з внутрішньої його частини), якщо, звичайно , дозволить власник. Ще корисно оглянути підлогу багажника, нішу для запасного колеса, і простір під капотом.
Кріплення та ущільнювачі
При складанні на заводі частину кріпильних болтів фарбують вже після складання. При ремонті зняті кріплення можуть замінити новим, і нефарбовані болти красномовно свідчать про виконану роботу. Потрібно відзначити, що складання роблять у кілька етапів, які проходять як до малярних робіт, так і після. Тож зафарбовуються не всі болти.
А ось ущільнювачі ставляться вже після фарбування. Коли автомобіль перефарбовують, гумові деталі не знімають, а просто закривають, і, якщо їх відігнути, буде видно попередній колір.
Шви і зварювання
На заводах збірка кузова проходить в оптимальній послідовності, тож все зварні шви ідеально акуратні й рівні. При кузовному ремонті такого ідеалу можна домогтися далеко не завжди: і доступ незручний, і якогось інструменту може не бути. Тим більше складно відтворити заводське точкове зварювання і закладення герметиком, тож сліди ремонту можна виявити при уважному огляді.
Якщо є сумніви, можна порівняти зварювання з обох сторін або з гарантовано небитим автомобілем тієї ж марки.
Люк бензобака
Ця маленька деталька дуже зручна для підбору кольору при ремонті автомобіля. З цією метою майстер зазвичай знімає люк, і сліди цього демонтажу видно при огляді. Під час установки на місце можуть використовуватися нестандартні болти і заклепки («рідні» губляться або ламаються), тому сліди роботи буде видно. Ще один привід запитати, навіщо знімали люк, якщо автомобіль не був в ремонті.
За статистикою, 77% автомобілів потрапляють в аварії. Але далеко не кожна аварія має важкі наслідки. Якщо господар машини чесно вказав недоліки, але кузов і вся «начинка» в нормальному стані, таку машину цілком можна купувати. А ось якщо машина заявлена цілою, але при огляді знайшлися сліди ремонту, це привід задуматися: у чому ще обманює продавець? Якщо все-таки ціна прийнятна, автомобіль можна заганяти на діагностику, попутно проводячи юридичну перевірку.
Стан автомобіля залежить не тільки від кількості пережитих їм аварій, а й від акуратності власника та умов експлуатації взагалі.
Більше про лакофарбове покритті автомобіля, його пошкодження і способи захисту читайте в основній оглядовій статті "Все про лакофарбове покриття кузова".